Євангельське читання п’ятої неділі після П’ятидесятниці розповідає нам про зцілення гадаринських біснуватих. Коли Христос наблизився, біси в людині закричали і стали благати Його: «Не наказуй нам іти в безодню».

Це відкриває нам важливу істину: існує якась справжня безодня, якої бояться навіть демони. Страх занепалих духів перед цією безоднею – це окрема глибока тема, гідна роздумів. Про це варто замислитися кожному, хто легковажно ставиться до духовного світу.

Чому саме свині?

Біси просять Господа дозволити їм увійти в отару свиней – і це теж вражає. Ці духи не мають влади навіть над нечистими тваринами без Божого дозволу. Згадаймо, як сатана в пустелі обіцяв Христу віддати Йому всі царства світу. Але на ділі – навіть над свинями він не владний. Його «влада» – обман.

Отже, біси увійшли саме у свиней – не в овець, не в зграю птахів, а у тварин, які в усіх культурах символізують нечистоту. Не тому, що вони злі – Бог створив їх, як і всіх інших, – а тому, що вони стали образом того, чого нам, людям, слід побоюватися.

Свиня в іудейській традиції – символ лицемірства. Зовні вона відповідає вимогам чистоти: роздвоєні копита. Але всередині – не жує жуйку, тобто не відповідає повноті закону. Такий і лицемір: зовні благочестивий, а всередині – гидота.

Життя без неба

Кажуть: свиня – тварина, яка не дивиться на небо. Вона все життя риє землю, і тільки коли її ріжуть, її морда обертається вгору. Тоді, на мить, вона бачить небо – і вмирає. Так і людина: буває, все життя живе в метушні, пристрастях, земних турботах – і тільки на смертному одрі починає кликати Бога.

Але Господь великий і милостивий. Навіть тоді, як розбійнику на хресті, Він дає спасіння. Є безліч історій про людей, які прожили гріховне життя, а наприкінці, перед смертю, – прозріли, покаялися і пішли до Господа зі словами: «Прости мене!».

Однак сподіватися тільки на це не варто. Блаженний Августин говорив: «Розбійник врятувався – але лише один із двох. Не обманюйся, але не впадай у відчай».

Свинство як духовний стан

Другий важливий образ – це свиня як символ торжествуючого егоїзму. Вона нічого не дає за життя – тільки споживає: ні вовни, ні молока, ні роботи. Тільки м’ясо після смерті. Такою є і людина, що живе тільки для себе. Від неї всьому – тільки після смерті: заповіт, квартира, залишки. А за життя – нічого.

Усі тварини дають щось людині: овечка – шерсть, корова – молоко, собака – вірність, бджола – мед, віск, прополіс. Навіть після смерті – підмор. А свиня? Тільки коли її вже немає. Так і духовна людина, заражена егоїзмом, матеріалізмом, лицемірством, – віддає щось світові тільки тоді, коли сама зникає. Це і є духовне свинство.

Розпізнаваймо в собі ознаки духовного свинства: лицемірство, прив’язаність до земного, відмова дивитися на небо – у прямому й переносному сенсі. Нехай наше життя буде не тільки горизонтальним (робота, сім’я, побут), а й вертикальним – спрямованим до Бога.

Христос прийшов, щоб позбавити людину від легіону бісів. Нехай і ми віддамо Йому своє серце – не тільки зовнішність, а й глибину душі. Тоді й очі наші дивитимуться вгору, і життя наше буде перетворене. І тоді є надія, що ми не опинимося серед тих, хто прогнав Христа заради «стада свиней».