«Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1Кор. 15:22). Ці апостольські слова говорять не тільки про фізичне воскресіння людей, але, насамперед, про духовне відродження. Як смерть буває двояка – духовна і фізична, так і воскресіння буває двояке – духовне і фізичне. Духовна смерть Адама, що полягала у втраті спілкування з Богом, передувала його фізичній смерті. Від Адама смерть, як результат морального ушкодження, перейшла на всіх людей.

Воскресіння Христове є початком нашого духовного воскресіння, пробудження в нас духовних прагнень, а також морального відродження. Про це духовне воскресіння віруючих Господь говорив: «настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть» (Ін. 5:25). Це є те «перше» воскресіння, про яке йдеться в книзі Апокаліпсис (Откр. 20:5). Полягає воно в тому, що люди, увірувавши в Сина Божого, у Таїнстві Хрещення народжуються для духовного життя, стають здатними жити вищими інтересами і сприймати вищі відчуття. Благодать Божа допомагає християнам удосконалюватися в чеснотах, духовно зростати. Тому апостоли втішали християн нагадуванням про те, що вони, на противагу невіруючим язичникам, уже «воскресли з Христом» (Кол. 3:1).

Духовне воскресіння в цьому житті послужить фундаментом для фізичного воскресіння, яке силою Всемогутнього Бога відбудеться в останній день існування цього світу. Тоді душі всіх померлих повернуться в їхні тіла, і всі люди оживуть, незалежно від того, де і як вони померли. Але вигляд воскреслих відображатиме їхній внутрішній стан: одні виглядатимуть світлими і радісними, інші – страшними, як ходячі мерці. Про загальне воскресіння Господь передбачив у таких словах: «настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду» (Ин. 5:28-29).

При цьому майбутнє загальне воскресіння мертвих треба відрізняти від тимчасових воскресінь померлих, які Господь Іісус Христос і його учні звершували, згідно з Євангелієм і книгою Діянь Апостолів. Наприклад: воскресіння доньки Іаїра, сина Наїнської вдови та Лазаря, який лежав у гробу чотири дні, та інші. То було тимчасовим пробудженням від смерті, так що після певного часу воскрешені знову померли, як і всі люди. Але загальне воскресіння з мертвих буде вічним воскресінням, у якому душі людей назавжди з’єднаються з їхніми нетлінними тілами. При загальному воскресінні праведні люди повстануть преображеними, одухотвореними і безсмертними.

Першим Воскреслим з таким оновленим і одухотвореним тілом був Господь Іісус Христос, Якого Апостол називає «Первенець серед померлих» (1Кор. 15:20). «Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього» (Мф. 13:43).

Свято християнського Пасхи православні християни зустрічають так радісно тому, що вони у великодні дні більше, ніж в іншу пору року, відчувають відроджуючу силу Воскресіння Христового, – ту силу, яка повалила владу пітьми, визволила душі з пекла, відчинила двері до раю, перемогла уз смерті, влила життя й світло в душі віруючих. Чудово ще, що пасхальна радість поширюється на таку велику кількість людей, – не тільки на глибоко віруючих, а й на теплохолодних і далеких від Бога. На Великдень увесь світ і навіть, здається, бездушна природа радіють перемозі життя над смертю.