Христос Воскрес!

Немає чуда, більш засвідченого, немає істини, більш радісної для серця людського, як Його Преславне з мертвих Воскресіння! Коротко благовістять нам святі євангелісти про Воскресіння Господа нашого, про Його явлення мироносицям та учням; але в цій стислості наше серце відчуває надлишок тієї радості, що переповнювала серця самих святих благовісників, тієї небесної радості, що не знаходить слів для свого висловлення й, не поширюючись у подробицях оповіді, виражає себе більш у коротких вигуках від переповненого захватом серця: «Раввуні!.. Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:16; 28). І відлунням цієї святої радості в наших серцях слугує наше сладосне великоднє вітання: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»

Ніхто із земнородних не удостоївся – бо ніхто не був здатний бачити Його Преславне Востання (Воскресіння) з гробу; око смертного не могло б винести неприступного світла, в якому Воскреслий залишив ложе смерті. Небесний вісник відвалив камінь від гробу тільки для того, щоб усі могли бачити, що гроб уже порожній. «Бачили, – говорить святитель Іоанн Златоуст, – жахливу і дивну справу: гроб порожній, у якому раніше на їхніх очах покладено тіло. Тому й привів їх бачити це, щоб вони могли бути свідками того й іншого, і гробу, і Воскресіння».

Тому і радіють, і дивуються, і тремтять від страху, тож на шляху, зустрічаючись зі знайомими, нікому нічого не могли сказати. Але і цей страх скоро розсіюється від світлої радості лицезріння Воскреслого Господа. Сьогодні ця радість і в наших серцях, адже

Воістину Воскрес Христос!