Сьогодні одне з найбільш шанованих православним народом свят на честь Владичиці Державної Госпожі Богородиці і Приснодіви Марії. Сьогодні Небо і земля, люди і ангели восхваляють Ту, Котру ми називаємо Найчеснішою Херувим і Найславетнішою без порівняння Серафим.

Згадуючи історичну подію, що відбулася багато століть тому в Константинополі, ми свій духовний погляд простягаємо до заступництва, до покрову, до допомоги Тієї, Яку християни завжди іменували, нині іменують і будуть іменувати як Заступницю ревну, всіх скорботних Радість, у скорботах і смутку Розрада. Ту, Котра сльози людські Своєю материнською любов’ю витирає. Ту, Яка має перед Богом особливе дерзновення, що одержала біля Хреста Сина Свого, на Божественній Голгофі, коли вмираючий Спаситель усиновив Матері Своїй Приснодіві весь рід людський. Христос, що страждає за гріхи роду людського, звертаючись до Іоанна Богослова, сказав: «Це Мати твоя!». А Їй, Пречистій: «Це син Твій!» (див. Ін.19:25-28).

У муках народжуються діти. У муках біля Хреста Пресвята Богородиця стала рідною Матір’ю нашою, Матір’ю всього роду християнського. І відтепер Її молитва багато може. Вона праведний гнів Господній змінює на Божественне милосердя Сина Свого. Тож нехай наші уста і серце завжди взивають і звертаються до Неї простими, сердечними, душевними словами: «Пресвята Богородице, допомагай нам», «Заступнице світу усердна, не покинь нас», «Усе уповання наше по Бозі на Тебе покладаємо», «Пресвята Богородице, спаси нас».

Існує церковний переказ про певну подію на Святій Горі Афон. Зовсім недавно, у XIX столітті, один із ченців у скорботі, в печалі, в біді, про яку він переживав, підійшов до чудотворного лику Пресвятої Богородиці, до якого прибігали ченці, і в серцях вигукнув: «Ну покажи мені, що Ти Матір моя». І для настанови йому, а також усім нам, християнам, які живуть у всі часи, несподівано Пресвята Богородиця відповіла ченцеві: «Невдячний! Спочатку покажи, що ти Мій син, і Я явлю тобі багато милостей Сина Свого».

Ось і ми з вами в це велике свято Покрови Божої Матері помолимося Госпожі Владичиці Богородиці, щоб не вичерпувалася Її милість над нами. Для цього нехай кожен із нас постарається не тільки словом, ділом, а й усім життям усе звершувати згідно з волею Божою.

У Слові Життя Вічного, у святому Євангелії, Господь заповідав, щоб ми були виконавцями заповідей Його. І тоді буде серце наше з трепетом відчувати заступництво, покров, милість, допомогу Тієї, Яку сьогодні з найбільшою любов’ю славить Небо, Якій архієреї вклоняються, апостоли лікують, а вся безліч православних християн, припадаючи, смиренно молиться: «Заступниця усердна, світу Захиснице, не покинь нас!»