Де блукаєш, любий сину, безталанне чадо,
Гнилі яблука збираєш у чужому сáду?..
Спиш не в хаті, не в коморі – під небом надворі
І “добраніч” тобі кажуть лиш холодні зорі?..
Де блукаєш – я не бачу, лиш у серці плачу,
Не барися, повернися, все тобі пробачу.
Бо минає все на світі – і гроші, і статки,
Милість тільки не минає люблячого батька.
Змарнував і честь, і славу, і батьківське діло,
Залишилися від Бога лиш душа і тіло.
Залишився тільки батько, але й його досить,
Бо він милості для сина у Господа просить.
А любов не вибирає, вона все прощає,
Якщо син хоч трохи милість батька пам’ятає.
Якщо маєш покаяння хоча б на зернину –
Повертайся до любові батька, блудний сину.