Жив собі багач в палатах, їв і пив досхóчу –
Смерть прийшла його забрати однієї ночі.
І побачив на тім світі біля Авраама
Бідняка, що їсти й пити просив коло брами.
“Пошли ж, отче, старче любий, Лазаря із раю,
Нехай скропить мені губи, бо вогнем палаю!”
І почув: “Добра зазнав ти на своєму вíку,
Час прийшов його пізнати й цьому чоловіку”.
“Змилосердься, старче Божий, надо мною нині,
Нехай явиться й поможе всій моїй родині!”
“Як пророків зневажали і жили негоже,
Хоч би й мертві повставали – вже не допоможе”.
Хоч би воскресали мертві й провіщали грізно,
Як не склав за життя жертви – тепер уже пізно.
Не марнуй душевні сили й літа золотії,
Бо блаженний, хто нетлінним скарбом багатіє.