Апостол Іоанн був улюбленим учнем Христа. Ім’я «богослов» Церква дала йому за глибину знання таємниць Божих, які він частково виклав у своїх книгах – Євангелії, Посланнях і Апокаліпсисі. Крім нього таке ім’я за всю історію Церкви отримали ще тільки дві людини: святитель Григорій Богослов і преподобний Симеон Новий Богослов.

Що таке богослов’я? І хто з людей може бути названий богословом? Слід сказати, що богослов’я буває двох видів: шкільно-книжкове і духовно-досвідчене.

Шкільно-книжкове богослов’я – це наука про Бога, система догматичних знань про Бога і справи Божі. Православна догматика є бездоганною, бездоганною небесною істиною, заснованою на Одкровенні Самого Господа Бога. На цій істині ґрунтується і утверджується наша спасительна віра, святе православ’я. Догматичне богослов’я вивчають у духовних семінаріях і академіях. Однак не тільки майбутні священнослужителі, а й усі ми, неодмінно повинні знати хоча б основні богословські істини, основні догмати православного віровчення.

Де їх можна почерпнути? У наш час почерпнути їх можна в книгах. Зараз, слава Богу, видається безліч православної літератури. Ці книги – безцінний скарб, вони є ніби весь підсумок святоотцівської мудрості, – все те, що було зібрано Церквою Христовою за дві тисячі років її історичного шляху. І все це зараз для нас доступне, – святоотцівські книги видаються, і їх можна купити в храмах, монастирях, книжкових крамницях. Таке багатство православних книг бувало в історії дуже рідко або навіть, можна сказати, ніколи. І тому цим часом нам потрібно користуватися, ним потрібно дорожити, тим більше, що невідомо, чи довго він ще триватиме. Адже в історії часом бувають найнесподіваніші повороти і зміни…

Богослов’я, яке ми можемо почерпнути з православних книг, є суто теоретичним. Це просто набір догматичних істин, які потрібно засвоїти розумом і запам’ятати. Існує, однак, і зовсім інше богослов’я, інша наука про Бога – богослов’я досвідне. Богослов’я досвідне – це не засвоєння знань про Бога з книг або лекцій, а знання Самого Бога в досвіді духовного життя. Знати про Бога і знати Бога – це різні речі. Можна багато знати про Бога, але при цьому Самого Бога не знати і бути від Нього далеким. Знання про Бога, здобуті з книг, до Самого Бога нас не приводять, вони лише вказують правильний шлях, що веде до Нього. Можна мати вищу богословську освіту, однак якщо при цьому у нас немає досвіду духовного життя, то Бога ми знати не будемо. Такий стан святий Макарій Великий порівнював з людиною, яка багато знає і говорить про мед, але самого меду ніколи не куштувала. Чи не є в цьому випадку всі її знання безглуздими і безплідними?

Або інше порівняння: можна багато знати про воду – яка, наприклад, формула води, з яких атомів вона складається, скільки в них протонів, електронів тощо. Однак, якщо людина, знаючи всю цю теорію, не буде реально, у своєму житті пити воду, то вона просто помре від спраги, і ніякі теоретичні знання їй не допоможуть.

Таким чином, з усього сказаного випливає, що справжній богослов – не той, хто знає про Бога, а той, хто знає Бога. Знання Бога можна набути тільки в досвіді духовного життя. Так вчать святі отці. Богослов’я має бути насамперед живим і дієвим, а не мертвим і теоретичним. Людина, яка не має досвіду духовного життя, є богословом, що не склався, хоча б вона мала диплом богословського навчального закладу. «Богослов’я без особистого досвіду, – каже старець Паїсій Святогорець, – схоже на крота, який намагається описати сонце». Знання Бога в духовному досвіді повідомляє нам святість і благодатні Божі дари, а тому воно нескінченно важливіше, ніж знання теоретичне.

Святий апостол Іоанн Богослов ніде не навчався і не читав багато книг, проте саме він є основою християнського богослов’я і батьком для всіх богословів на всі часи.