Слово 4-те про Воскресіння Христове

Істинний спокій Суботи, Богом благословенної, в яку Господь спочив від справ своїх, здобувши перемогу над смертю для спасіння світу, – цей істинний спокій уже скінчився, і усладив і очі, і слух, і серце усім тим, що ми, під час звершення торжества, бачили, чули, і відчували радісного для серця, бо очі наші бачили світло, яке сяяло від свічок, і подібно до вогняної хмари, що носилося перед нами в нічній пітьмі; слух оголошувався на всю ніч словом (Божим), псалмами, співами і піснями духовними, які, втікаючи в душу радісним потоком, сповнювали нас благими сподіваннями, і серце наше, приходячи в захоплення від почутого і видимого, і підносячись через чуттєве до духовного, передчувало невимовне блаженство, так що блага цього спокою, засвідчуючи собою в невимовній надії на отримання уготованого, служать для нас образом тих благ, «не бачило того око і вухо не чуло, і на серце людині не приходило» (1Кор. 2:9).

Оскільки світла ця ніч, що злила світло свічне з ранковими променями сонця, створила один безперервний день, не розділений жодним проміжком темряви, то поміркуймо, браття, про пророцтво, яке сповіщає, що день цей є «день, що його створив Господь» (Псал. 117:24). Не тяжка якась і непідйомна справа заповідана в цей день, але радість і веселість. Бо пророк додає: «радіймо та тішмося в нім» (Псал. 117:24). Який легкий подвиг! Яке неважке зобов’язання! Хто стане зволікати з виконанням такого наказу? Хто не вважатиме за збиток навіть найменшу відстрочку в такому занятті? Веселість і радість – ось припис, ось обов’язок! Ними покладається межа осуду за гріх. Мудрість сказала, що в день веселощів забувають про лихо. Цей день змусив нас забути перший, виголошений на нас вирок, або краще, не тільки змусив забути, а й знищив його для нас, бо абсолютно викреслив усякий спогад про наш осуд.

Тоді сказано: «в муках родитимеш діти» (Бут. 3:16), нині народження безболісне. Тоді народжене від плоті було плоть, нині народжене від Духа дух є. Тоді ми народилися синами людськими, нині – чадами Божими. Тоді ми зійшли з неба на землю, нині Небесний зробив і нас небесними. Тоді через гріх запанувала смерть, нині життя знову отримало володарювання через правду. Тоді один відчинив вхід смерті, і нині Єдиним же вводиться знову життя. Тоді через смерть ми відпали від життя, нині життям скасовується смерть. Тоді від сорому сховалися під смоковницею, нині зі славою наблизилися до древа життя. Тоді за непослух вигнані були з раю, нині за віру вводимося в рай. Знову запропонований нам плід життя на насолоду, за бажанням нашим. Знову райське джерело, розділене на чотири початки Євангельськими потоками, напоює все поле Церкви, і борозни, проведені Сіячем слова в душах наших ралом вчення, насичуючись ними, дають рясні жнива чеснот. Що ж після цього нам належить робити? – Що інше, як не заграти подібно до гір і пагорбів, яким сповіщав пророк, кажучи: «скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята» (Псал. 113:6)?

Отже, приходьте, звеселимося про Господа! Він розтрощив силу ворога, і поставив для нас переможне знамення Хреста, вразивши супротивника. Вигукнемо тим гласом радості, яким зазвичай вигукують переможці над трупами переможених. Оскільки впали полки ворожі, і сам «що має владу» над злим демонським воїнством скинутий, знищений і перетворений на ніщо, то возопиємо: Бог наш є найсильніший Владика і Цар Великий над усією землею; Він благословив вінець часу благодаті Своєї, і зібрав нас для цього духовного радіння за Христа Іісуса Господа, Якому слава на віки вічні. Амінь.