Мовчати дуже важливо. Навіть якщо людина не молиться у звичайний спосіб, просто перебуваючи в мовчанні, – вона справді молиться. Тиша – невидима молитва, бо для молитви вона так само важлива, як людині необхідне повітря для дихання, хоч і невидимо. Той, хто діє духовно, мовчить – пірнає в душевну молитву. А ви знаєте, що означає «пірнати»? Маленька дитина так обмирає і розслабляється в теплих руках мами, не розмовляє. Об’єднується з нею, сполучається з нею. Ось чому дуже допомагає, якщо монастир далеко від світу, від археологічних пам’яток, від галасливого життя у світі й навіть від людей.

Тиша в далекому від світу місці, разом із проникливістю і безперервною душевною молитвою дуже швидко приносить внутрішню тишу – спокій у душі – необхідну передумову для духовного подвигу. Лише тоді людину більше не турбує жодна зовнішня суєта, бо, по суті, тільки тіло її на землі, а розум її на Небесах.