За Уставом Православної Церкви напередодні свята Святої П’ятидесятниці (Трійці) у храмах звершується особливе заупокійне богослужіння. Ця поминальна батьківська субота отримала назву Троїцької. Поминання спочилих у Троїцьку батьківську суботу бере свій початок із часів апостольських. У словах святого апостола Петра, промовлених ним у День П’ятидесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминання спочилих у цей святковий період. Апостол, звертаючись до іудеїв, говорить про Воскреслого Спасителя: «Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті» (Діян. 2:24). Постанови Апостольські розповідають нам про те, як апостоли, сповнюючись Духом Святим у П’ятидесятницю, проповідували іудеям і язичникам Спасителя нашого Іісуса Христа, Суддю живих і мертвих. Тому Свята Церква здавна закликає нас звершувати перед Днем Пресвятої Трійці поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців, братій і сестер наших, бо в День П’ятидесятниці закарбувалася спокута миру освятительною силою Животворящого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно простягається як на нас, живих, так і на спочилих. У Троїцьку поминальну суботу, яка являє собою останній день Церкви Старозавітної перед розкриттям у всій силі Царства Христового в День П’ятидесятниці, Православна Церква молиться за всіх спочилих отців і братій. А в день самого свята в одній з молитв підносе за них молитву до Господа: «Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братій наших, та інших родичів по плоті, і всіх своїх у вірі, за них же і пам’ять творимо нині».

Батьківська Троїцька субота розпочинається з вечора п’ятниці спеціальною поминальною службою – парастасом. Щоб правильно пом’янути спочилих, потрібно прийти в храм до початку служби і подати заупокійну записку. За спочилих, чиї імена написані в записках, під час Божественної Літургії священиком з просфори виймається частинка і з молитвою про прощення гріхів омивається в Крові Христовій. Дуже добре подати посильну милостиню нужденним з проханням помолитися за покійного. Можна пожертвувати на помин душі будь-яку їжу, для цього в храмах існують особливі панахидні столики. У кожному храмі є канун – особливий свічник у вигляді прямокутного столика з Розп’яттям, на який ставлять свічки з молитвою за упокій.

Підносячи молитви за померлих, живі стають виконавцями заповіді про любов. Молитви за спочилих потрібні не тільки їм, а й нам, тому що вони налаштовують душу на небесне, відволікають її від суєти, зігрівають серце любов’ю до Бога, сприяють виконанню заповіді Христової – готуватися до кінця на будь-який час. І це дає нам сили ухилятися від зла та утримуватися від гріхів.