Пам’ять 1 лютого

Преподобний отець Макарій диякон, небесного блаженства тезоіменитий, ще від юності обраний був Богом на служіння Йому і покликаний до безмовного чернечого життя. У юному віці, залишаючи дитячі ігри і жарти, він здавався мужем довершеним, любив мовчання і був стриманий в їжі. Промисел Божий привів його до Печерського монастиря в такий спосіб: один раз в дитинстві Макарій захворів. Батьки отрока випробувавши, що лікарі не можуть зцілити його, поклавши всі сподівання на Бога, обіцяли принести Йому своє дитя, як чисту жертву, віддавши на служіння Господу і Пречистій Діві Богородиці в Печерський монастир, якщо він зцілиться. Милосердний Господь, почувши молитви батьків, чудесним чином дав здоров’я хворому Макарію. За його одужання батьки його виконали свою обітницю і віддали його до Печерського монастиря. Преподобні отці, бачачи лагідність і смиренність отрока Макарія, полюбили його і навчили грамоті і всякої чернечої доброчесності. Прийшовши в вік і сподобившись чернечого чину і дияконства, він набув велику ревність до храму Божого, постійно вправлявся в богороздумах, в читанні Божественних книг і молитві, за що сподобився від Бога дару чудотворення.

Згадується на карті Дальніх печер з 1638 року.

Видане владикою Модестом старовинне монастирське рукописне сказання говорить: «Будучи вихований в монастирі святими отцями в глибокій побожності і святості, він удостоївся чернецтва і святого дияконства, в цьому сані трудився ще старанніше. Служив Господу в пості і молитві, знайшов дар чудотворця, і відійшов до Господа, Якого полюбив».

Окремо пам’ять святого Макарія святкується 1 лютого (19 січня за ст. ст.), в день преподобного Макарія Великого.