Хрест Господній – знамено перемоги над смертю і силами пекла, царська хоругва Христа Бога, що передує славному явленню Його у святому Воскресінні.

Свята Чотиридесятниця – це час духовного подвигу, молитви, покаяння і тілесного стримання. Щоб підтримати вірних, Свята Церква встановила вшановувати Хрест посеред посту, як подорожнім, що втомилися в дорозі, дається відпочинок під сінню животворного древа.

«Хрест – хранитель усього всесвіту, хрест – окраса Церкви, хрест – держава царів, хрест – укріплення вірних, хрест – слава ангелів і язва демонів»,

– так одне з церковних піснеспівів пояснює значення Хреста для всього світу.

Хрест нагадує нам про Страсті Спасителя і, з одного боку, покликаний зміцнити вірних у проходженні важкого шляху Великого посту, а з іншого – нагадує про те, що в кожного з нас є свій спасительний хрест, який ми покликані пронести, за словом преподобного Анатолія Оптинського:
«…кожному дається свій євангельський хрест для спасіння, і він виріс на ґрунті нашого серця, і тільки цим хрестом ми можемо спастися…»

Образ хреста свідчить нам про те, що все наше життя – це несення власного хреста і що попереду Страсна седмиця, до якої і веде піст.

Особливістю богослужіння Хрестопоклонної неділі є урочисте винесення Хреста для поклоніння, яке звершується наприкінці Великого славослів’я на утрені. Хрест залишається в центрі храму для поклоніння вірними до п’ятниці четвертої седмиці Великого посту. На Літургії замість «Святий Боже» співається «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо».

На святковій утрені, після шостої пісні канону, згідно з Постовою Тріоддю, читається синаксарій. Синаксарії – це повчання, що розкривають духовний зміст події, яку вшановують. У сучасній практиці синаксарії майже вийшли з ужитку, тому що, будучи написаними церковнослов’янською мовою і маючи прозову форму, вони важкі для сприйняття на слух. Проте вони містять багато глибоких і цікавих образів та думок.

Пропонуємо вашій увазі переклад із церковнослов’янської мови:

Синаксарій у 3-тю Неділю Великого посту

Нехай уся земля поклониться Хресту,
Через який збагнула слова про поклоніння Тобі.

Цього дня, у третю Неділю посту, ми святкуємо поклоніння Чесному і Животворящому Хресту з такої причини. Оскільки впродовж сорокаденного посту і ми певною мірою розпинаємося, умертвляючи пристрасті, і відчуваємо гіркоту, сумуючи та знемагаючи, то перед нами поставляється Чесний і Животворящий Хрест як прохолода і зміцнення, що нагадує про страждання Господа нашого Іісуса Христа і втішає: якщо Бог наш розіп’явся заради нас, то скільки ж належить нам зробити заради Нього, – полегшуючи наші труди уявленням і спогадом про страждання Владики, і надією на славу Хреста. Адже як Спаситель наш, зійшовши на Хрест, прославився через зневагу і скорботу, так і нам належить діяти, щоб і ми прославилися з Ним, якщо коли-небудь терпітимемо якусь печаль (скорботу).

Іншими словами, як подорожні, що йдуть довгим і важким шляхом і, стомлені, знайшовши десь затінене дерево, відпочивають, сівши під ним, і з оновленими силами йдуть далі, так і тепер, під час посту, на шляху скорбот і подвигу, посередині його святі отці посадили дерево Хреста, що дає нам полегшення і прохолоду, і робить нас, знеможених, сильними та здатними до подальшого подвигу.

Або ж, як при наближенні (пришесті) царя спершу несуть його знамена і скіпетри, а потім і сам він приходить, радіючи й веселячись перемозі, і піддані разом із ним радіють. Так і Господь наш Іісус Христос, бажаючи явити остаточну перемогу над смертю і прийти з славою в день Воскресіння, спершу послав нам Свій скіпетр, царське знамено – Животворящий Хрест, що наповнює нас великою відрадою і втіхою та належно готує нас прийняти, наскільки можемо вмістити, Самого Царя й радісно прославити Його як Переможця.

Установлено це в середину седмиці, посеред святої Чотиридесятниці, тому що свята Чотиридесятниця подібна до гіркого джерела через наше покаянне сокрушення і гіркоту та смуток, який приносить нам піст. Тому, як у середину того джерела божественний Мойсей поклав дерево та зробив воду солодкою, – так і Бог, провівши нас через духовне Червоне море і визволивши від мисленого фараона, Животворним Деревом Чесного і Животворящого Хреста пом’якшує гіркоту сорокаденного посту і втішає нас, що перебуваємо в пустелі, аж доки не виведе нас Своїм Воскресінням до горнього Єрусалима. Або ж, оскільки Хрест називається і є Деревом життя, а те дерево було посаджене посеред раю – Едему, згідно з цим і божественні отці посадили Хресне Дерево посеред святої Чотиридесятниці, одночасно нагадуючи про Адамове гріхопадіння через пристрасне пожадання і даючи нам через дерево визволення від нього, адже, споживаючи від нього, ми вже не вмираємо, а навпаки – оживаємо.

Силою його, Христе Боже, збережи нас від спокус лукавого, сподоби нас, радісно пройшовши сорокаденний шлях посту, поклонитися Твоїм Божественним Страстям і Животворчому Воскресінню та помилуй нас, бо Ти Єдиний Благий і Чоловіколюбець!