Під час кожної Божественної Літургії у православних храмах, а в монастирях і за вечірнім богослужінням, проголошується сповідання віри. Все найголовніше, що необхідно знати і у що треба вірити для нашого спасіння, Свята Церква виклала у стислому вигляді. У Нікео-Константинопольському Символі віри (названому так за першими двома Вселенськими Соборами) немає жодного зайвого слова, але навіть кожна літера має значення. Свята Церква дбайливо зберігає цей догматичний виклад, починаючи з так званого Золотого віку богослов’я. Це не означає, що до IV століття була якась інша віра чи святі апостоли не повністю пояснили євангельське вчення у книгах Нового Завіту. Навпаки, в день П’ятидесятниці, через п’ятдесят днів після Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа, була створена Церква, яка набула повноти Божественного вчення. Істина Євангелія не змінюється з часом, але вдягається у форми, які найточніше виражають її суть.

«Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину…» (Ін. 16:13), – заповідав святим апостолам Сам Господь. І Дух Святий досі діє і керує Церквою Христовою, цим живим і водночас незмінним по суті організмом, у якому «…так багато нас є одне тіло в Христі» (Рим. 12:5).

Що ж у Церкві незмінно служить її фундаментом, а що водночас робить християнське вчення живим і дієвим у кожний момент часу до самого Другого Пришестя Христового?

Церква заснована на твердому, непохитному камені віри, грунтуючись на сповіданні апостола Петра, зверненого до Господа Іісуса: «Ти – Христос, Син Бога Живого» (Мф. 16:16).

Якби не було серед християн розбіжностей з приводу основ віри, якби сторонні елементи з інших релігій та язичницької культури не намагалися вкрастись та спотворити гармонійне істинне вчення Христове, то для всіх нас було б достатньо для спасіння цих та інших коротких слів апостольського сповідання про Боголюдину.

Також святий апостол Фома стяжав непохитну спасительну віру, побачивши Воскреслого Христа, і вигукнув від щирого серця: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:28). Це щиросердне сповідання віри в Божественного Вчителя супроводжувало його в апостольських трудах до самої мученицької смерті.

Якщо людина відкрита для дії Святого Духа, просто й непохитно вірить написаному у Святому Євангелії, апостольських посланнях, то насправді немає необхідності детальніше розписувати та пояснювати догматичні положення християнського віровчення.

Але Церква – живий та дієвий організм, який не функціонує окремо від суспільства та зовнішнього впливу. Саме вплив ззовні змушує реагувати та позначати точними формулюваннями для зовнішнього світу чіткі межі первісного апостольського вчення.

Таким чином, дорогі браття і сестри, кожного разу, коли читаємо або чуємо важливі слова Символу Православної віри, не будемо ігнорувати їхній сенс, ставитися як до чогось повсякденного, не будемо вимовляти Символ віри абияк і не вдумуючись. Звертаймо ж увагу на все, що сказано в ньому про Святу Трійцю, про все, що зробив для нашої спокути Спаситель, про дію Святого Духа, головним спасительним плодом Якого для нас є Церква Христова. Якщо ж ревність за Богом спонукає нас заглибитися ще більше у віровчення, то довіряємо не стільки своїм вигадкам, скільки тому, що вже протягом тривалого часу перевірено і затверджено церковним Переданням або хоча б не суперечить йому.

Довіримося ж тлумаченням святих отців, які пояснили все, що може здатися нам незрозумілим: вони заздалегідь відповіли на всі можливі запитання. Живимо ж в міру сил згідно з нашою непорочною вірою. Зростаючи поступово, ми з Божою допомогою зможемо терпінням і міркуванням протистояти різноманітним зовнішнім бурям, які врешті-решт ствердять будинок, заснований на міцному фундаменті. Тоді ми станемо подібними до розсудливого мужа, «…котрий збудував будинок свій на камені…» (Мф. 7:24), а не на піску, і встоїмо перед усіма негараздами, щоб під Покровом Пресвятої Богородиці та молитвами наших Небесних заступників зберегти неушкодженою свою безсмертну душу для Царства Небесного!

журналіст Відділу інформації та зв’язків з громадськістю Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври ієродіакон Никодим

Використані фотографії розписів Троїцької надбрамної церкви та Успенського собору Києво-Печерської Лаври.