Святитель Чудотворець Миколай, пам’ять якого ми нині звершуємо, уже сімнадцять століть сяє на небосхилі Православної віри своїми чеснотами. І попри велику відстань часу, що відділяє нас від нього, він і сьогодні залишається для нас живим і близьким святим.

Святитель Миколай чує кожне людське прохання і з даної йому від Бога благодаті не лише виконує молитви, але часто й випереджає їх. Він допомагає людям на суші й на воді, у в’язницях і лікарнях. Він допомагає кожній родині й кожній людині, яка призиває його святе ім’я. Він допомагає Церкві й усьому суспільству.

Святитель Миколай — один із небагатьох святих Церкви Христової, якого шанують не лише всі православні, але й усі християни, а також і люди, що не належать до християнської віри. І це не випадково, бо до порожнього колодязя по воду ніхто не піде. Кожен із нас бодай раз у житті звертався по допомогу до Святителя Миколая і отримував її.

Про це свідчить і велика кількість храмів, присвячених Святителю Миколаю, на просторах нашої землі. Одним із перших таких храмів був Микільський храм у Києві, збудований святою рівноапостольною княгинею Ольгою над могилою Аскольда — першого на Русі князя-християнина, який у Хрещенні носив ім’я Миколай.

Стародавній Київ зберігає і пам’ять про чудесне спасіння немовляти, яке втопилося в Дніпрі. Великий Чудотворець, почувши молитви батьків, що втратили дитину, вночі вийняв хлопчика з води, оживив його і поклав на хорах храму Святої Софії перед чудотворним образом. Вранці там і знайшли врятоване немовля його щасливі батьки.

В особі Святителя Миколая ми бачимо заступника і молитвенника перед Престолом Божим, скорого помічника, лікаря, визволителя й утішителя. Про нього можна сказати словами святого апостола Павла: «Все можу в Тому, Хто мене зміцнює, — у Христі Іісусі» (Флп. 4:13). Він жив не для себе, а для людей, а живучи для людей — жив для Господа. Він завжди був поруч із тими, хто плаче і скорботує, з хворими й убогими.

У житії Святителя Миколая багато розповідається про його допомогу людям. Але один приклад особливо втішає наше серце. У місті Патари одна людина зовсім зубожіла і, впавши у відчай, щоб не померти з голоду, була вже готова віддати на безчестя своїх трьох дочок. Дізнавшись про це, Святитель Миколай уночі таємно підкинув йому три мішечки із золотом. Так він урятував цю родину від гріхопадіння і дав змогу дочкам бідняка чесно й щасливо вийти заміж.

Цей та багато інших прикладів милосердя, що зустрічаються в житії Святителя, переконують нас у тому, що все його життя було сповнене діл любові до знедолених і скривджених. Маючи велику лагідність духу і чистоту серця, сповненого любов’ю до людей, Святитель Миколай водночас був непримиренним поборником істинної віри та Церкви Христової.

Так, у 325 році в Нікеї, на Першому Вселенському соборі, він постав як ревний викривач аріанської єресі і захисник чистоти православної віри. Сама Істина явила нам Святителя Миколая правилом віри і образом лагідності, учителем стриманості. Смиренням він досяг висоти, убогістю — багатства.

Доживши до глибокої старості, Святитель Миколай мирно відійшов до Господа у другій половині IV століття. Його святі мощі спочивають в італійському місті Барі, де протягом багатьох століть від них витікає цілюще миро, від якого і сьогодні багато людей отримують зцілення.

Вірні шанують святого і з вірою приходять до нього з молитвою. Святитель Миколай завжди був із нашим народом, невидимо перебував серед нас і чудесно допомагає нам у справі спасіння. Він завжди поспішає на допомогу тим, хто з вірою призиває його.

Він молить за нас Бога, щоб Господь просвітив нас істиною Своєю і, за його прикладом, ми ввійшли в радість Господа свого
(пор. Мф. 25:21).

Зі святом!

проповідь виголошена за братським богослужінням у Хрестовоздвиженському храмі 12 грудня 2025 р.