Коли його привели на суд синедріону, він не став виправдовуватися. Натомість Стефан виголосив полум’яну проповідь, нагадуючи слухачам про діяння Божі в історії Ізраїля. Він розповів, як Господь виводив народ з рабства, давав Закон, посилав пророків. Але народ знову і знову відвертався від Бога, схиляючись до ідолопоклонства — служіння Молоху, Ремфану та іншим неправдивим богам.

«Жорстокосерді та необрізані серцем і вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові — як батьки ваші, так і ви.» (Діян. 7:51)

Стефан відкрив страшну істину: можна називатися народом Божим, але, не маючи серця сокрушеного перед Господом, стати ворогом Істини. Зовнішнє благочестя — знання Писання, відвідування храму, виконання обрядів — не спасає, якщо у серці царює дух чужий Богові. Можна бути живим тілом, але мертвим душею, коли серце віддане ідолам.

«Ви, що прийняли Закон при служінні Ангелів і не зберегли.» (Діян. 7:53)

Актуальність для нашого часу

Ми можемо подумати, що ідоли — це явища давнини. Але насправді вони лише змінили образ, набувши вигляду прогресу й технологій. Це культ комфорту, тіла, влади, слави — часто уявної, народженої марнославством. Прагнення продовжити земне життя будь-якою ціною — навіть ціною душі, забувши про Бога, Творця життя.

Вони входять до домів без стуку, обіцяючи щастя і свободу, але приносять внутрішню порожнечу і гріховні кайдани. Усе це — нові жертовники, на яких душа добровільно приноситься в жертву, обмінюючи вічність на коротку мить земного обману.

Людина створена за образом і подобою Божою — і саме тому її ненавидить диявол. Він прагне спотворити цей образ, вселяючи людині пристрасті й пороки. Він руйнує в людині чистоту, совість, любов і страх Божий.

Розпуста, яка переповнює кіно, рекламу й музику, нищить цнотливість душі. Зневага до батьків, коли діти перестають шанувати батька й матір, а молодь — поважати старших, руйнує саму основу суспільства. Це пряме порушення заповіді Божої, за виконання якої Господь обіцяв довголіття й благословення. Ненависть і злослів’я стають нормою.

Особливе місце посідає пролиття невинної крові. І якщо війни та злочини приносять багато жертв, то вбивство ненароджених дітей — гріх ще страшніший, який щороку забирає мільйони життів. Ця мовчазна трагедія перевищує будь-яку війну, і кров цих младенців волає до Бога.

Та й цього ворогові мало. Він веде війну проти самої Істини, підмінюючи її брехнею і духовним сурогатом. Сьогодні за вірність Христу все частіше доводиться терпіти насмішки, гоніння й наклепи.

До того ж людство дедалі частіше виправдовує ті гріхи, які Бог осудив споконвіків. Те, що Він назвав смертним гріхом, нині називають «свободою» і «природністю». Гріхи, за які настав потоп і були спалені Содом і Гоморра, нині звеличують і прикрашають красивими лозунгами, замовчуючи, що за ними — гнів Божий.

Ці явища — ланки одного ланцюга, ступені до великого відпадіння, коли світ відвернеться від Творця, прийме брехню замість Істини і приготує себе до приходу останнього спокусника. Настане час, коли запанує антихрист — той, що обіцяє фальшивий мир і фальшиву свободу, щоб погубити душі.

Подвиг святого Стефана — приклад для нас

Слова апостола Стефана були немов меч, що пронизував серця слухачів. Але замість покаяння вони наповнилися люттю, вивели його за місто і вбили камінням. Перед смертю він дивився на небо і бачив Сина Людського, що стояв праворуч Бога. Його останні слова були молитвою:

«Господи, не зарахуй їм цього гріха.» (Діян. 7:60)

Це вершина християнської любові — прощати вбивць і молитися за них. Так світло Христове перемогло темряву людської злоби.

Сьогодні, як і тоді, навколо нас безліч ідолів — лише їхні імена змінилися. Від нас не вимагають публічного зречення Христа — нас привчають жити так, ніби Його нема. Нам подають фальшиві цінності як дар, гарно запакований, але смертельний для душі. Гріх прикрашають блиском, щоб він здавався добром.

Подвиг первомученика Стефана вчить нас не мовчати, коли попирається істина, і не кланятися жодним ідолам — ні явним, ні прихованим. Ми маємо берегти в собі образ Божий, очищаючи душу покаянням, зміцнюючи її молитвою, читанням Писання й святих отців. І тоді жодні сили темряви не переможуть нас.

У світі, де ідоли змінюють обличчя, але не сутність, смерть святого архидиякона Стефана — приклад вірності Христу до кінця. Не йти на компроміс із гріхом, любити істину більше за життя і бути готовими ісповідувати Христа за будь-яких обставин, щоб у годину випробування не посоромитися Господа.

Не лякатися тих, хто може забрати життя тілесне, а боятися втратити душу, для якої приготовлений вінець у Царстві Христовому.

Святий апостоле і первомученику архидияконе Стефане, моли Христа Бога спастися душам нашим!