Передвеликоднє інтерв’ю з Намісником Києво-Печерської Лаври митрополитом Вишгородським і Чорнобильським Павлом

– Ваше Високопреосвященство, минуло 31 рік відтоді, як Священний Синод УПЦ призначив Вас Намісником Києво-Печерської Лаври. Для багатьох свята обитель є перлиною, символом Києва. Але чи завжди вона була в такому належному стані?

Вітаю вас, дорогі читачі нашого сайту. Лавра була, є і буде духовним світочем, який ворог роду людського не може загасити. Вона повинна завжди процвітати, але протягом тисячі років наша свята обитель зазнавала усіляких утисків.

Після відродження в Лаврі чернечого життя в 1988 році до мене змінилося шість намісників. Кожен із них зробив усе можливе для відновлення Печерського монастиря, який у безбожний час був практично зруйнований.

Радує, що за даний нам час ми зберегли історію святої Лаври, примножили її добробут. До цього храми і корпуси перебували в руїнах, а печери були у жалюгідному стані. Практично без підтримки держави, але завдяки пожертвам добрих людей Лавра почала відбудовуватися. Усі реставраційні роботи виконували ліцензійні групи з усіх куточків України під контролем національного музею-заповідника, державних установ.

Найважливіше, що з милості Божої за цей період мені вдалося зібрати прекрасну чернечу спільноту. Сорок осіб із братії було висвячено в архієрейський сан. Близько 50 ченців уже померли. На жаль, деякі з різних причин або без причин пішли з монастиря, за словом святого Іоанна Богослова: «Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби вони були наші, то залишилися б із нами; але вони вийшли, і через те виявилося, що не всі наші» (1Ін. 2:19).

Тих же, хто залишилися, а це майже дві сотні трудівників Уділу Божої Матері, хочуть вигнати з їхньої рідної домівки, цих українських громадян хочуть позбавити права молитися у Своїй Церкві, у своєму монастирі. Так, наша духовна Вітчизна на Небі, але ми залишаємося громадянами України, які мають право на свободу віросповідання.

– Владико, у чому можна побачити значення Лаври для сучасного українського суспільства?

Головне – відчути вплив Лаври в преображенні людини. Раніше, у Великий Четвер, день, коли кожен вірянин має причащатися, на Літургії в храмі Всіх преподобних Печерських я бачив лише 50 осіб за богослужінням. Згодом десятки тисяч вірян стали відвідувати наші святкові служби в переповнених лаврських храмах. Пастирі й народ були єдині у славослів’ї Імені Божого в обителі Пресвятої Богородиці.

До сих пір братія сумлінно виконує покладений на них послух, щодня тисячі імен поминаються під час богослужінь у храмах Лаври.

Завдяки просвітницькому служінню Лаври багато хто прийшов з темряви до світла Христового вчення. Навіть через тисячу років наші преподобні проповідують, і їхні духовні чада досі отримують Небесну допомогу в земних справах.

Наші віряни також трудяться на благо Батьківщини. Адже поганий громадянин Землі ніколи не буде громадянином Неба. Багато віруючих воюють на фронті, захищаючи свою земну Вітчизну.

Всі разом ми – чада Української Православної Церкви, і наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій робить усе, щоб зберегти паству, незважаючи на всі випробування.

Не тільки братія з парафіянами, а й світські люди «…стали розповідати про великі й дивовижні діла Божі» (Тов.12:22). Нам дуже допомогли добросовісні журналісти, які хотіли показувати справжню історію і культуру нашого народу. Разом зі священнослужителями вони прагнули донести до людей багату історію Києва, України. Спільними зусиллями ми створили безліч повчальних фільмів, які розкривали сенс подвигів наших преподобних, розповідали про державотворче значення Хрещення Русі та просвітницькі труди наших святителів. Завдяки цьому чимало людей прийшли до Христа, я сам хрестив багатьох журналістів. І донині вдячний за їхню рівноапостольську діяльність у великій справі поширення Слова Божого, адже як ми чуємо за великоднім богослужінням:

«На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог» (Ін.1:1).

– Підкажіть будь ласка, що робити зараз віруючим, які хочуть помолитися преподобним, але не можуть потрапити до їхніх мощів?

Я просив відкрити печери для людей, упевнений, що це незабаром здійсниться. Сподіваюся, що і всю Лавру відкриють повністю. Адже тільки молитва може допомогти можновладцям і державі, тому потрібно не закривати храми, а відкривати, щоб народ Божий підносив спільну молитву. Тільки вороги України можуть руйнувати і відбирати храми, передаючи їх невідомо кому.

Господь закликав нас молитися скрізь: «…настає час, коли і не на горі цій, і не в Єрусалимі будете вклонятися Отцю» (Ін.4:21).

Якщо немає можливості потрапити до печер, візьміть іконку преподобних, почитайте їм акафіст, канони і тропарі.

Також відкриті наші храми, де особливо шануються святі Печерські отці. Моліться їм, щоб Господь напоумив гонителів Церкви, щоб і вони навернулися до Бога, «Котрий прагне, щоб усі люди спаслися, щоб вони досягли пізнання істини» (1 Тим. 2:4).

– Владико, багато хто зараз покладає особливі надії на зустріч Світлого Христового Воскресіння. Цього разу припадає спільна дата звершення цього найбільшого свята для всіх християн. Як гідно підготуватися до нього?

Ми вже підійшли до середини великопісного шляху, що веде до Великодня Христового. Перед його настанням слід дотримуватися суворого посту, тому що піст – це не людське, а Божественне встановлення. За порушення посту Адам і Єва були вигнані з Раю.

Потрібно пам’ятати, що піст і молитва – це два крила, які підносять людину на духовну висоту. У наш час, сповнений спокус і падінь, важко уникнути соблазнів, але необхідно вставати, каятися і далі йти назустріч Воскреслому Христу.

Але важливо пам’ятати не тільки про зовнішнє, тілесне дотримання посту. Господь закликає зберігати серце, слух і зір, щоб не грішити навіть у думках. Приклад досконалого посту дав нам Сам Христос, перебуваючи сорок днів у пустелі. Він відкинув усі пристрасті, пороки та спокуси ворога – і тоді диявол залишив Його, і «Ангели приступили і служили Йому» (Мф. 4:11). Господь дав і нам сили боротися зі спокусами за допомогою Божественної Благодаті.

Щоб не було порожнечі в серці, необхідно наповнювати його спілкуванням з Богом.

Нам слід посилено молитися про зцілення розколу, про закінчення війни, про відродження країни з руїн.

Крім того, кожен повинен добросовісно, зі страхом Божим і трепетом (див. Пс. 2:11) виконувати покладені на нього обов’язки, ким би він не був – державним діячем, робітником, священнослужителем або приватною особою. Недбалість у праці породжує невдоволення оточуючих, засуджується кожен, хто «робить справу Господню з недбалістю» (Єр. 48:10).

Цього літа відзначатиметься ювілей І Вселенського Собору, на якому, зокрема, розглядалося питання єдиного дня святкування Пасхи. Тож цей рік є знаменним для всіх християн, але від нас самих залежить, як ми його проведемо.

– На завершення нашої бесіди, Ваше Високопреосвященство, дайте, будь ласка, напутнє слово нашим читачам і братії Лаври до радісної зустрічі світлого свята Пасхи!

Возлюблені у Христі брати і сестри! Об’єднаймося навколо Воскреслого Христа, тепло вітаючи одне одного словами «Христос Воскрес!», адже у нас Один Пастир — Господь наш Іісус Христос. Його неможливо поділити за національністю. Пам’ятаймо, що Церква може існувати без нас, але ми без Неї не спасемося. Не може бути політичних церков — є лише Єдина Церква, «Яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю» (Діян. 20:28).

Браття, горніться до Христа, наших преподобних отців і нашого Предстоятеля. Можуть злословити вас і ганьбити за Його Ім’я — не зважайте. Ми вже пережили це у XX столітті.

Щиро вітаю всіх із прийдешнім Великоднем Христовим! Нехай у наших серцях, на нашій землі та в усьому світі засяє світло Христового Воскресіння! Вдячний усім за молитовну підтримку!