Єлисей (Плетенецький Олександр Хомич), у схимі Євфимій; бл. 1554–29.10.1624 за ст. ст., Київ), архімандрит Києво-Печерського монастиря. Батьки о. Єлисея жили у Львові, батько був дяком. Предки його служили кн. Костянтину Костянтиновичу Острозькому, за підтримки якого Плетенецькі здобули шляхетство.

Єлисей (Плетенецький) був обраний архімандритом Києво-Печерської обителі в 1599 р., у складні часи церковного розколу, що виник внаслідок Брестської унії.

Завдяки йому вдалося уникнути передачі монастиря і його володінь Київському уніатському митрополиту Іпатію Потею.

Новопризначений архімандрит розпочав внутрішню розбудову Печерського монастиря, щоб скріпити і зберегти його як ідеологічний центр Православної віри. Захарія (Копистенський), архімандрит Києво-Печерської Лаври, називав його «отцем не тільки для Лаври, а й для всього українського народу». Упродовж усього життя Єлисей (Плетенецький) намагався відроджувати й будувати нові цитаделі Православної віри, серед яких Китаєва пустинь і Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир.

Перше, що зробив Єлисей Плетенецький на посаді архімандрита Печерської обителі — повернув «спільножительне правило» за чином Василія Великого в Лаврі. Водночас він дбав про поліпшення побутових умов ченців. Архімандрит Єлисей також проводив ремонтні та реставраційні роботи в головному храмі монастиря — Успенському соборі.

Архімандрит Єлисей став відомий своєю благодійною діяльністю. За його наказом з монастирських запасів кожному, хто просив, давали хліб і гарячу їжу. При Лаврі було також побудовано кухню для престарілих нужденних.

Одним із найефективніших засобів у захисті Православної віри архімандрит вважав книгодрукування. Він заклав основи для впорядкування богослов’я та богослужбової практики, яке потім продовжив святитель Петро Могила.

У 1612 р. у місті Радомишлі Єлисей (Плетенецький) заснував першу в Центральній Україні паперову фабрику. Виробництво паперу протягом XVII-XVIII століть повністю забезпечувало потреби друкарні Києво-Печерської Лаври.

За час його управління Лаврою в монастирі велася активна просвітницька діяльність, було побудовано школу, створено друкарню, започатковано видавництво просвітницької та полемічної літератури.

Заснована ним 1615 року в Києво-Печерській обителі друкарня видавала не лише церковнослужбову та богословську літературу, а й світську (зокрема віршовану та навчальну). Книги видавалися церковнослов’янською, польською, латиною та староруською мовами. Плетенецький брав участь в організації у 1615 році школи Богоявленського братства, яка згодом стала частиною Києво-Могилянської колегії.

З ім’ям архімандрита Єлисея (Плетенецького) пов’язується виникнення церковно-просвітницького та культурного центру на базі Києво-Печерського монастиря. Печерський архімандрит згуртував навколо себе найвидатніших тогочасних православних релігійних та освітніх діячів.

Видані за участю членів гуртка книжки набули поширення не тільки в Речі Посполитій, а й у багатьох слов’янських країнах.

У 1620 році Єлисей Плетенецький разом із Гетьманом Петром Сагайдачним за підтримки козаків умовив Єрусалимського патріарха Феофана ІІІ відновити скасовану королем Сигізмундом ІІІ православну ієрархію. Перемовини, найімовірніше, відбувалися в Києво-Печерській обителі.

Офіційного відновлення православної ієрархії домігся у 1632 році інший член гуртка Плетенецького — святитель Петро Могила.

Перед смертю архімандрит Єлисей Плетенецький прийняв схиму під ім’ям Євфимій.

Подвижник віри і благочестя відійшов до Господа 29 жовтня 1624 року.

Похований 17 лютого 1625 року у відреставрованому ним Успенському соборі Києво-Печерського монастиря поруч із надгробком литовського князя Скиргайла і княгині Євпраксії — сестри Володимира Мономаха. Захоронення до нашого часу не збереглося.

У надгробній епітафії згадувалося, що архімандрит Єлисей «Велику церкву, занепалу, від руїн оберіг, монастирські волості стародавні повернув, а нові улаштував, забезпечив їх усім і призначив скрізь священиків, і сам обрав наступником собі намісника свого ієромонаха Захарію Копистенського». Копистенський виголосив над померлим прощальну промову («надгробне слово»). Після смерті Плетенецького він обійняв посаду лаврського архімандрита й очолив друкарню, засновану його попередником.