У Новий рік, коли ми підбиваємо підсумки прожитого часу й вступаємо в новий період, особливо важливо замислитися над природою часу та його значенням у нашому житті.

Що ж таке час і коли він з’явився?

Час — це спосіб існування падлого матеріального світу. За думкою деяких святих отців, час виник після падіння в ангельському світі. До того існувала тварна вічність. Повставши проти Бога, падлі духи порушили її лад, і буття стало просторово-матеріальним і часовим. Отже, призначення часу — покласти межу злу, щоб воно не стало вічним.

Час має початок і матиме кінець. Святе Письмо навчає, що наприкінці віків знову настане вічність, у якій часу вже не буде: для праведних — вічна слава, а для тих, хто без Бога, — вічна мука. Щоб визволити нас від загибелі й ввести у вічну славу, прийшов у світ Цар і Господь прийдешньої вічності — Христос.

Тому, вступаючи в новоліття, пам’ятаймо: час земного життя даний нам для приготування до блаженної вічності. Дорожімо ним, бо тільки через час можемо спастися.

Підготовка ця звершується покаянням і життям за заповідями Христовими. Блаженний той, хто живе так, що кожної миті готовий стати перед Богом.

Потрудімося ж, доки маємо час, щоб успадкувати Царство Вічне.