Поглянь у житія і на приклади святих отців, в яких справжня себе досконалість висвітлила й благочесність, і побачиш, як мало є, а насправді нічого, що ми чинимо. Треба сильно оплакувати життя наше.

Святі друзі Ісуса Христа служили Богові у спразі й голоді, в холоді й наготі, і в щирості, і всілякій праці, у змореннях, у пильнуваннях і постах, у молитвах і в роздумах святих, і в переслідуваннях, і в багатьох безчестях.

О, яке велике й тяжке випробування терпіли апостоли, мученики, віровизнавці, юниці та інші всі, хто Христовими стежками йти хотіли! Бо тіла й душі свої на цьому світі в суворості тримали, аби вічне життя здобути.

О, яке нужденне, запустіле, стражденне життя отці святі в пустині провадили! І які тривалі й тяжкі спокуси знесли і як тяжко ворогом тривожені були! Як часто і пал-ко моління Богові офірували! Якої суворої стриманості щодень додержували! О, який великий запал до духовного подвигу мали, яку потужну битву задля впокорення злості вели! Як щиро перед собою, приступаючи до Бога, трималися! Вдень робили, а вночі молитвами довгими втішалися. Будь-якої години корисне роздавали, будь-який час для служби Божої закоротким їм здавався, а заради насолоди Божим мисленням забувалася потреба тілесного підживлення.

Всіх багатств, титулів, честі, слави світської, друзів і кревних зрікалися. Нічого [зі] світу мати не жадали. Ледве найпотрібніші речі для життя брали. Тілу служити, хоч і в нужді, відрікалися, в земних справах убогими були, але вельми на любов і чесноти багатими. Зовні нестатки терпіли, але всередині ласкою і втіхою Божою живлені були.

Світові були чужими, але Богові близькими приятелями. І тому світом були погорджені, але в очах Божих були улюблені, у справжній покорі пробували, у простому послухові жили, в любові й терпеливості ходили. І через те щодня в духові подвигалися, і велику любов Бога здобули.