{multithumb}

Золотим листям злітають в синє прозоре небо останні осінні дні, лагодиться до морозів Дніпро, зручно вмощуючись між берегами, щоб під кригою спочивати до самої весни, кияни метушаться, скуповуючи теплі зимові речі, і не всі знають, що саме сьогодні, 21 листопада, — день їхнього міста. Не той травневий, коли над площами лунатимуть феєрверки і концерти, а інший, духовний, коли обов’язково треба зайти до храму і помолитись святому покровителю столиці, який навіть зображений на гербі міста.

Уже  з XVI століття зображення Архистратига Михаїла використовується на гербі Київського воєводства, яке тоді входило до складу Речі Посполитої. І цей герб був збережений навіть після припинення повноважень польської адміністрації і переходу Києва під протекторат Російського царства. Тільки з часом змінилося його забарвлення, деякі окремі деталі, але саме цей герб наприкінці XVIII століття був ще раз затверджений офіційно як герб міста Києва. Хоча вшановування Архистратига Михаїла, як покровителя міста, простежується в Києві ще з великокняжих часів. Онук Ярослава Мудрого Святополк  носив у хрещенні ім`я Михайло, саме він заклав на початку XIII століття на Старокиївській горі Михайлівський Золотоверхий собор, який став однією з трьох архітектурних домінант Верхнього Києва, поряд з Десятинною церквою і Софійським собором. Трохи раніше, наприкінці XI століття, за межами основної частини Києва, над Дніпром за Лаврою, було засновано Видубицький Свято-Михайлівський монастир, який став однією з найбільших святинь Києва.  

Архистратиг Михаїл (грецькою — верховний воєначальник), полководець, воєвода вірних Богові ангелів, він же вважається покровителем воїнів за праведне діло. Саме ім’я «Михаїл» з давньоєврейської означає «хто як Бог». Найбільше він запам’ятався християнам тим, що скинув диявола і всіх нечистих духів з Неба. А решту ангельських Сил він закликав стати побожно перед Творцем і не помислити невгодне перед Ним. Михаїл перебував з народом Божим протягом всієї біблейської історії: під час виходу ізраїльтян з Єгипту він  ішов перед ним у вигляді стовпа хмари вдень і у стовпі вогняному вночі. Через нього явилася Сила Господня, що знищила єгиптян і фараона, які переслідували ізраїльтян. Він з’явився Ісусові Навину і відкрив волю Господа на взяття Єрихону, сила великого Архистратига Божого ще раз відкрилась у знищенні 185 тисяч воїнів асирійського царя Санхерива, у збереженні від вогню трьох святих отроків — Ананія, Азарія і Мисаїла, вкинутих у вогненну піч за відмову поклонитися ідолам. З волі Божої, Архистратиг переніс пророка Авакума з Іудеї до Вавилону, щоб нагодувати Даниїла, ув’язненого в ямі з левами. 

Проте не тільки боговибраний народ охороняє великий Архистратиг — він врятував Новгород від татарського хана Батия 1239 року, йому ж молились кияни під час тривалих нападів на місто. Не раз палав Київ, але після кожного ворожого наступу місто відроджувалось, а разом з ним відроджувалась і віра киян у небесне заступництво Архистратига Божого воїнства. Переможний меч Архистратига укріпляв киян під час громадських смут та міжвладдя періоду першої світової війни, надихав до бою та молитви під час фашистської окупації періоду другої. І знову місто постало з руїн, розкинулось з правого берега на лівий, символізуючи пріоритетну духовну єдність поміж можливих людських житейських протиріч. Київ був, є і завжди буде містом миру, містом Божого благословення. «Хто, яко Бог?» — знову закликає нас небесний покровитель з Лядських воріт на головній площі столиці, і нехай не згаснуть в наших серцях його святі слова і його дерзновення, надихаючи всіх нас на посильні подвиги заради любові до Бога.

 Ієромонах Пафнутій «Печерский листок» №22 (50)