Топ-100

Онлайн трансляция | 12 сентября

Название трансляции

Архив публикаций

06.04.2012

Митрополичий храм Благовіщення Пресвятої Богородиці

 {multithumb}

Престольне свято

Сьогодні в цих світлих стінах не чути братського хору, не тепляться лампади перед іконами. Їх тут і немає. Хіба що розгорнеться чергова виставкова експозиція про старовинні ікони Київської Русі чи святині древньої Волині, але святі образи виставляться рядами, переважна більшість відвідувачів пильно оцінюватимуть мистецькі якості та рівень збереженості. І тільки якась щира душа перехреститься і попросить Богородицю про мир і добро для своєї родини, для цілої України, для святої Лаври. І зітхне, що не зможе запалити перед іконою свічку.

В ошатному білому храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, який статечно розташувався між Трапезним храмом та митрополичими покоями Верхньої Лаври не так уже й довго правилось. Колись на цьому місці було одноповерхове приміщення із просторим залом, в якому на великі свята Київські митрополити влаштовували почесні прийоми та трапези. Святитель Філарет (Амфітеатров) перетворив зал на теплий храм і 1840-го року переніс сюди престол своєї домової церкви святителя Михаїла Київського (ще раніше вона примикала до митрополичих покоїв з протилежного західного боку і початково йменувалась Благовіщенською).

Крім цієї церкви, митрополит мав на другому поверсі своєї резиденції ще одну — на честь святителя Митрофана Воронезького, якого на той час було тільки канонізовано в сонмі святих. Святитель Філарет мріяв заново відбудувати Благовіщенський храм, проте звершити таке благочестиве бажання вдалося лише за митрополита Флавіана (Городецького) аж в 1904–1905 роках. На той час сформувався оновлений вигляд Соборної площі, на якій окрім Великої церкви та дзвіниці, важливу роль відігравала нова церква препп. Антонія та Феодосія Печерських, до якої із заходу примикала простора двоповерхова трапезна палата, через яку і церкву почали називати Трапезною.

Новий храм дещо відрізнявся від традиційної барокової забудови Лаври в цілому і Соборної площі зокрема, збудований він був у прогресивному на той час псевдовізантійському стилі з елементами російського. Тому для композиційної довершеності треба була ще якась нова споруда, яка б вмістила в собі елементи найголовніших  архітектурних стилів площі.

Такою архітектурною перлиною і стала Благовіщенська церква. З першого погляду вона нагадує палац чи, навіть, романтичний замок — такого враження додають невеликі башточки, з яких після революції познімали хрести і не повернули й до сьогодні. Архітектор Євгеній Єрмаков дуже вдало поєднав архітектурні елементи необарокко та неоросійського  стилів, як і всі лаврські будівлі храм має білі стіни, оздоблені ліпниною, та зелену покрівлю. Не виділяючись із типової лаврської забудови, Благовіщенський храм усе ж несе на собі особливу митрополичу благодать, адже будувався він безпосередньо для Київського митрополита і саме в ньому Владика просив Бога в своїх потаємних молитвах про мир і Боже благословення для всієї братії, для всієї київської землі.

У приміщенні Благовіщенського храму тепер експозиції Державного музею українського народного декоративного мистецтва. І справді, наш народ прекрасно вишиває, гаптує, тче килими, є що показати і чим здивувати гостей столиці. Але де ж можна побачити душу цього народу, його віру, його мудру і терплячу вдачу? Мабуть що — тільки в Божому храмі…

Ієромонах Пафнутій

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.


Редакция сайта www.lavra.ua

Еженедельная рассылка только важных обновлений
Новости, расписание, новое в разделах сайта

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: